Консультації для вихователів

Наступність дитячого садка і школи

(консультація для вихователів)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

06.01.2021

Сьогодні, в умовах глибинного реформування системи освіти України, важливе місце посідає проблема наступності і перспективності між дошкільною та початковою ланками. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Тож на момент досягнення шкільного віку майбутні учні, як правило, мають різний ступінь підготовки. Утім, прискорювати перехід дитини з одного етапу розвитку на інший, аби вона могла «наздогнати» своїх однолітків, у жодному разі не можна. Адже усі ці етапи надзвичайно цінні, зокрема й для збереження психологічного здоров'я школярів.

Так, у дошкільний вік, коли формуються передумови навчально- пізнавальної активності дитини, є одним із найважливіших етапів у її житті й особистісному становленні. Саме у цей період відбувається особистісний, інтелектуальний і фізичний розвиток дитини. Однак її все ще не можна вважати абсолютно готовою до переходу на наступний етап — шкільний.

З огляду на це і забезпечення наступності та взаємодії між дошкільною та початковою шкільною освітою створює можливість для реалізації в освітньому просторі єдиної перспективної системи, спрямованої на розвиток і виховання старших дошкільників і молодших школярів.

Поняття наступності трактують доволі широко, зокрема як безперервний процес виховання й навчання дитини, що мас загальні і специфічні цілі для кожного вікового періоду. Тобто це своєрідний зв'язок між різними ступенями розвитку, сутність якого полягає в збереженні тих чи тих елементів цілого або окремих характеристик під час переходу до нового стану.

Забезпечення наступності між суміжними ланками освіти – є важливим комплексним соціально-педагогічним завданням освітньої галузі сучасної України. Доказом актуальності вказаного завдання є домінування вектора наступності у змісті основних нормативних документів дошкільної і початкової освіти, зокрема, Базовому компоненті дошкільної освіти, Законі України "Про дошкільну освіту", Цільовій програмі розвитку дошкільноїо освіти до 2018 року, освітній програмі «Впевнений старт».

Основні методичні рекомендації щодо забезпечення взаємодії під час освітнього процесу між дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку подано в листі МОН молоді та спорту України від 19.08.2011 № 1/9-634. У ньому визначено такі напрями взаємодії:

колективів навчальних закладів
дітей;
педагогів та батьків;
психологічних служб.

Оскільки зазначені нормативні документи акцентують увагу науковців і

практиків на реалізації принципу наступності як основному у забезпеченні

безперервності освіти, з’ясуємо сутність поняття "неперервний".

Термінологічне тлумачення слова "неперервний" означає "суцільний, безперестанний, який відбувається весь час, не припиняючись, постійний, безупинний".

Вчені розглядають неперервну освіту як полікомпонентне утворення, ефективність якого залежить від реалізації таких його чинників, як наступність, спадкоємність, перспективність і готовність . У такому розумінні неперервна освіта відкриває можливості для досягнення цілісності й наступності в навчанні й вихованні, перетворення освіти у процес, що триває все життя.

Що ж означає наступність для дошкільної і початкової освіти?
Це освітній процес у межах дошкільної та
початкової ланок освіти повинен забезпечити плавний, природний перехід
дитини від позиції дошкільника до позиції молодшого школяра.

Кожен рівень освіти об’єднує два цикли. Це дає змогу конкретизувати освітні завдання та враховувати фізичні і розумові можливості дітей. Структура Нової школи передбачає чітку послідовність здобуття дітьми освіти. Цю послідовність має забезпечити наступність, сутність якої в тому, що кожний наступний рівень освіти має спиратися на ті здобутки та надбання, які діти набули на попередньому. Не випереджати їх, не нівелювати їх, не замінювати, а грунтуватися на них та продовжувати рух уперед на своєму рівні освіти

У педагогічній літературі наступність дошкільного закладу та початкової
школи традиційно визначається як змістовий, двобічний зв’язок, що передбачає, з одного боку, спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на ті вимоги, які будуть пред’явлені дітям у школі, а з іншого – опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку, на знання, навички та досвід дітей і активне використання цього в навчально-виховному процесі.

Наступність як педагогічний феномен має складну структуру. У ній виділяють провідні напрямки – наступність у навчанні та вихованні та, відповідно, їх складові: наступність у змісті, методах, формах, засобах, а також у педагогічних вимогах і умовах.

Форми здійснення наступності:

1. Робота з дітьми:

екскурсії в школу;
відвідування шкільного музею, бібліотеки;
знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;
участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах;
виставки малюнків і виробів;
зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);
спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;
участь у театралізованій діяльності;
відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін. фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів:

спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);
семінари, майстер-класи;
круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;
психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;
проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;
взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;
відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі;
педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками:

спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;
круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;
батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;
консультації з педагогами ДНЗ і школи;
зустрічі батьків з майбутніми учителями;
дні відкритих дверей;
творчі майстерні;
анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;
освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми;
сімейні вечори, тематичні дозвілля;
візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо);
засідання батьківських клубів (заняття для батьків і для дитячо-батьківських пар).

Для забезпечення наступності педагоги дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів взаємодіють за такими напрямами, як:

інформаційно-просвітницький —- ознайомлення педагогів \ обох освітніх ланок з явищем наступності, її завданнями та шляхами реалізації;
методичний — ознайомлення педагогів зі змістом, методами і формами навчально-виховної роботи;
практичний — безпосередня співпраця навчальних закладів, що має на меті знайомство педагогів з майбутніми учнями.

Особливе місце в системі підготовки дітей до навчання в школі належить роботі з батьками майбутніх першокласників. Позаяк доволі часто неуспішність на уроках, складнощі під час налагодження контакту з однокласниками й учителем, небажання вчитися є наслідком батьківських прорахунків, установлених у родині форм поведінки, неуважності до дитини тощо. Ви, як педагоги-дошкільники також маєте переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Аби підвищити компетентність батьків щодо особливостей навчання дітей у школі та підготувати їх до цього процесу, доцільно проводити

ось такі заходи:

Важливим напрямом, за яким обов’язково має бути встановлена наступність між дошкільним закладом та школою, є наступність у формах і методах навчання і виховання дітей. Можна вважати, що до певної міри, цей напрям наступності забезпечується. Зокрема, заняття та урок мають ряд спільних рис; в дитячому садку та школі використовують багато в чому тотожні методи навчання, наприклад, вчителі початкових класів широко застосовують наочні та практичні методи, гру; у навчанні ж старших дошкільників активно використовуються словесні методи. В останній час і в дитячому садку, і в школі значне місце у роботі з дітьми почали займати проблемно-пошукові, евристичні методи ( які вивчають творчу діяльність, методи які використовуються у відкритті нового і в навчанні), та колективно-групові форми роботи.

Вихователь і дошкільники, учитель та учні взаємодіють по-різному. У закладі дошкільної освіти діти перебувають в умовах, які наближені до домашніх. Вихователь організовує життєдіяльність дітей протягом усього дня: проводить заняття — прототипи майбутніх уроків, супроводжує режимні моменти. Призначення дитячих садків — допомагати батькам у вихованні. Звідси міф про те, що вихователі тільки наглядають за дітьми. У школі умови зовсім інші. Там навчають. Учитель проводить уроки, організовує перерви між ними, визначає діяльність у другій половині дня з огляду на темп та результати діяльності в першій. У вчителя інші функції — зменшується необхідність догляду за дітьми, збільшується педагогічна складова.

У житті дитини вихователь і вчитель мають різні призначення. Об’єднати їх і забезпечити наступність у діяльності дасть змогу спосіб взаємодії з дітьми, який побудований на принципах педагогіки партнерства.

Педагогу треба усвідомлювати цінність кожного періоду життя дитини. Робити його проживання цікавим, якісним, корисним, продуктивним для дітей. Постійно зважувати на результати їхньої діяльності, спілкування, взаємодії із суспільним оточенням та природним довкіллям. Пам’ятати про необхідність збереження досягнень дитини та опору на них під час наступних кроків.

Для більш повного встановлення наступності між ДНЗ та школою у формах навчання важливе створення нетрадиційних форм навчання як у ДНЗ, так і у школі на основі використання ідей суміжної ланки. Наприклад, у ДНЗ запроваджуються гуртки, факультативи, ігрові «уроки» тощо. Перевага у роботі з наймолодшими учнями має надаватися формам «неурочного» типу, у які легше включити специфічно дитячі види діяльності (гру, драматизування, самостійне експериментування та інші), які відповідають потребам дітей цього віку в активній діяльності, задовольняють їх пізнавальні інтереси та сприяють поступовому формуванню навчальної діяльності.

Важливим напрямом забезпечення наступності між дошкільним закладом та школою є наступність у педагогічних вимогах та умовах виховання дітей. Школа продовжує роботу по вихованню у дітей ставлення до навчання, взаємин з однолітками, культури поведінки тощо. Ще в дошкільному віці педагоги починають формувати у дітей позитивне ставлення до вчителя, повагу до нього. Цей напрямок наступності забезпечується за рахунок того, що умови життя в старшій групі дошкільного закладу та першому класі школи наближаються одні до одних. Зокрема, у обладнанні старших груп ДНЗ можуть використовуватися елементи обстановки, подібної до шкільної (двомісні столи-парти, дошка тощо). І, навпаки, у першому класі школи може бути відтворена обстановка дошкільного закладу (використані столи різної форми, яскравих кольорів, кімнатні рослини, іграшки тощо).

Разом з тим, у цьому напрямі наступності дуже багато проблем, які пов’язані з тим, що із вступом у школу зникає той «родинний» стиль життя дитини у групі (ізольоване приміщення, порівняно невеликого розміру, спальня з ліжками, роздягальня, умивальна кімната та туалет, якими користуються лише вихованці цієї групи тощо). Саме тому при вступі в школу діти не завжди можуть використовувати звичні форми побутової поведінки, що негативно відбивається на закріпленні навичок культури поведінки, культурно-гігієнічних навичок тощо, а інколи викликає у першокласників негативний емоційний стан, навіть стрес. Набагато легше забезпечити наступність в умовах виховання в тому випадку, коли початкова школа знаходиться в окремому корпусі, або в приміщенні, подібному до дошкільного закладу. В цьому плані найкращим варіантом є комплекс «Дитячий садок – початкова школа».

У відповідності до принципів розроблено спеціальну систему розвивальних занять для дітей дошкільного віку, яка отримала назву «Введення в шкільне життя». Головна мета навчання дошкільників у цій системі – формування у дітей навичок навчального співробітництва, які лежать в основі групових форм роботи, що передбачають проблемно-пошукові методи пізнання.

Завдання роботи з дітьми дошкільного віку визначені таким чином:

забезпечення душевного здоров’я та емоційного благополуччя дітей, оскільки в ситуації емоційного або душевного дискомфорту неможлива пізнавальна активність дітей, їх творчість;
формування у дітей уміння вчитися і розвиток інтелекту дитини як завдання, що взаємодоповнюють одне одного;
формування навичок спілкування та співробітництва, оскільки без співробітництва з педагогом навчальна діяльність дітей 5-6 років неможлива.

Дитина повинна оволодіти вмінням компенсувати власну невмілість, некомпетентність не з допомогою книг, а з допомогою інших людей: дорослих, однолітків. Як зауважують дослідники, для дитини 5-6 років уміння вчитися – це, перш за все, уміння включитися до специфічного навчального співробітництва з дорослим, а наразі й самій ініціювати його.

Зміст цієї роботи може бути реалізований у різних варіантах: як безпосередньо у першому класі школи протягом перших десяти днів навчання, так і в дошкільному закладі протягом навчального року чи наприкінці його. Пропоновані завдання, зокрема дидактичні ігри на конструювання, класифікацію, серіацію, розмірковування, увагу, запам'ятовування тощо сприяють виробленню у дітей умінь домовлялися, обмінюватися думками, розуміти та оцінювати один одного тощо.

Однак, аналіз як дошкільної, так і початкової шкільної освіти свідчить, що запровадження розвивального навчання є швидше виключенням, аніж масовою практикою роботи вихователів та вчителів. Тому для визначення умов встановлення наступності у методах навчання слід проаналізувати основні дидактичні закономірності застосування традиційних методів дошкільної та початкової шкільної освіти. Перш за все слід відзначити єдність методологічних засад розробки проблеми методів навчання у дошкільній дидактиці та дидактиці початкової школи. Зокрема, результати численних досліджень з шкільної і дошкільної педагогіки і психології свідчать про те, що засвоєні дитиною знання й уміння є результатом її пізнавальної діяльності.

Дослідники підкреслюють, що наступність між ДНЗ та початковою школою у методах навчання буде більш повною, якщо і дошкільна, і початкова шкільна освіта будуть зорієнтовані на запровадження принципів розвивального навчання, інтерактивних методів та інноваційних педагогічних технологій.

Безпека життєдіяльності дітей -

важливий аспект освітнього процесу в ЗДО

(консультація для вихователів)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

02.12.2020

Керуючись документами, що регламентують діяльність ДНЗ (Закони України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», Конвенція ООН «Про права дитини»), треба зазначити: провідним завданням сучасної системи освіти є виховання дитини в дусі відповідного ставлення до власного здоров’я, безпеки життя, здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальності та суспільної цінності.

Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення. Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Отже, освітній процес у ДНЗ повинен бути зорієнтований на формування безпечної поведінки дошкільнят у дозвіллі, серед людей, предметів природи, що на сучасному етапі є дуже актуальним.

Актуальність проблеми полягає у тому, що згідно з дослідженнями психолого-педагогічної науки пізнання дитиною навколишнього світу починається зі сприймання предметного середовища. Малюк тягнеться до предметів, речей, що оточують його, але в цьому може приховуватися небезпека для його здоров’я і навіть життя. Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей унаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба у системній роботі з дошкільнятами, щоб виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки у життєвому середовищі.

Одним із пріоритетних завдань є збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я вихованців. Шляхи реалізації цього завдання повинні обиратися у системі та послідовно, відповідно до отриманих раніше результатів роботи у русі формування у дошкільників основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД), шляхом формування свідомого ставлення до збереження власного життя та здоров’я; шляхом вправляння у практичних ситуаціях. Головним документом, яким керується педагогічний колектив, є Закон України «Про дошкільну освіту», де зазначено:

«Дошкільний навчальний заклад:

· створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей;

· формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки».

Причини травм, що трапляються серед дітей, настільки різноманітні, що протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому після першого етапу роботи стало зрозуміло, що основна увага у профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має спрямовуватися на виховну роботу, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями педагогів, медичного персоналу та батьків. Діти мають опанувати певні знання, уміння, навички, сформовані переконання, що потрібні кожній людині для збереження життя та здоров’я, а також мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях.

В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити основні напрямки:

така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;
дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;
слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек).

Відкритим залишається питання, чи доцільно говорити з дітьми дошкільного віку про можливі трагічні наслідки нещасних випадків, про смерть однолітків. Однозначного ставлення до цієї думки ні серед педагогів, ні серед батьків немає. Вирішувати це слід в кожному конкретному випадку, враховуючи рівень дітей, їх індивідуальні особливості, можливості дорослих. Необхідно пам'ятати, навчаючи дітей безпечній поведінці, важливо не залякати їх, не зламати їхньої природньої допитливості та зацікавленості оточуючим світом. Головне правило для вихователів та батьків – не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.

Перевагу в освітньо-виховному процесі надавати цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги потрібно приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, потрібно систематично проводити роботу з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення небезпечної ситуації.

Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Але навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

· перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;

· формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) – основний метод захисту дітей;

· вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері – засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;

· виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор – запобігання випадкам дитячого травматизму.

Методичні рекомендації з питань безпеки життєдіяльності дошкільнят

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має проводитися з урахуванням таких головних чинників:

· Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм і правил поведінки. Їх необхідно також навчати обачності, уміння орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

· Максимальний ефект досягається, якщо навчально – виховна робота ведеться одночасно за трьома напрямками: дитячий садок – діти – батьки.

· Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої шокової терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог.

· Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм «вікові» страхи, що спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, формується в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить у собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Використана література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 2012

2. Бойченко Т.Є. «Бережи себе малюк»/Навчально-методичний посібник для дошкільних навчальних закладів. - К Генеза, 2009.-144с.

3. Левченко Т.Г. «Валеологія щодня» , Х.: видавнича група «Основа», 2010

4. Яковенко Л.В. Абетка безпеки дошкільників. Методичні матеріали для розробки занять/ Х: Вид-во «Ранок» 2009, -208с.

Розвиток естетичного смаку у дітей дошкільного віку через образотворчу діяльність

(консультація для вихователів)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

04.11.2020

Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність надає можливість доступними засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його у творах мистецтва.

Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від правильного керівництва з боку дорослих. Великого значення в організації образотворчої діяльності дітей набуває вміння вихователя пов’язати особливості створення художнього образу в мистецтві з власне художньою діяльністю дітей; адаптувати виразні засоби мистецтва живопису, графіки в такий вид образотворчої діяльності, як малювання; виразні засоби скульптури – в ліплення; вчити дітей створювати декоративні роботи за мотивами народного декоративно-ужиткового мистецтва, використовувати елементи конструкторських рішень архітектури у конструктивній творчості дітей.

Усі ці якості особистості необхідно розвивати уже в ранньому дитинстві, зосереджуючись на певних напрямах, добираючи засоби, форми і методи з огляду на вікові особливості дітей, передусім на особливості їх естетичного сприймання.
Динаміка становлення естетичного сприймання дошкільнят залежить від їх здатності до емоційно-естетичного переживання, яка має специфічні особливості у ранньому, молодшому, старшому дошкільному віці.
Особливості розвитку естетичного сприймання в ранньому і молодшому дошкільному віці. У цей період важливо забезпечити своєчасний розвиток чутливості сенсорного апарату дитини, сформувати емоційний відгук на сприймання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ. Дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, ласкавий голос дорослого. Наприкінці другого року життя малюк починає розрізняти веселу і сумну мелодії, швидкий і повільний темп, голосне і тихе звучання музики. Ці явища пов’язані з розвитком мовленнєвого спілкування, засвоєнням етичних еталонів, формуванням ігрової та елементарної художньої діяльності (музичної, образотворчої, читання віршів тощо).

У молодшому дошкільному віці елементарна художня діяльність дитини має ознаки естетичного характеру, а її естетичний розвиток пов’язаний з індивідуальним досвідом та її інтересами. У своїх творах дитина намагається досягти образності, виявляє елементи самостійності, творчої активності.
Особливості розвитку естетичних сприймань дітей середнього дошкільного віку. У середньому дошкільному віці діти зацікавлюються настроєм творів мистецтва, помічають зв’язок між змістом твору і його виражальними засобами, починають вибірково ставитися до жанрів мистецтва і конкретних творів, порівнювати їх. Багато з них виявляють художні інтереси, прагнення до творчості, відчувають радість від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків. Дорослі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями, досвідом у різноманітних видах художньої практики.
Особливості розвитку естетичних сприймань дітей старшого дошкільного віку. У цьому віці дитина глибше сприймає твори мистецтва, у неї може розвинутися музичний слух або поетичний хист, вона виявляє здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні засоби творів мистецтва, пояснювати особливості, оцінюючи ставиться до музичних, літературних, малярських творів. Важливе значення в естетичному розвитку старших дошкільників має розвиток уяви, яка забезпечує формування естетичних переживань і творчої діяльності дитини.

Художні здібності виявляються у дітей дошкільного віку індивідуально у різний час і в різних формах. Тому помилково поділяти їх на здібних і нездібних до художньої творчості. Безумовно, природні задатки дітей відіграють у художньому вихованні значну роль, однак без систематичного навчання розвиток їх сповільнюється.

Дитяче образотворче мистецтво має суспільний напрям. Значення занять зображувальною діяльністю для морального виховання полягає в тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба та вміння доводити розпочату справу до кінця, зосереджено та цілеспрямовано займатися, допомагати товаришу, долати труднощі і т. п. Зображувальна діяльність повинна використовуватися для виховання доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів, які у них виникають.

Заняття малюванням розвивають дитину в цілому, прилучають її до найголовнішого – процесу творчості. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі), і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.

На заняттях із ліплення емоційні переживання викликає скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистості, зате більше діє формою, лінією, фактурою. Скульптура має велике значення для виховання та навчання дітей дошкільного віку. Вона сприяє розвитку зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення. Скульптура, як і інші види зображувальної діяльності, формує естетичний смак, розвиває почуття прекрасного.

Важливий засіб у формуванні творчої активності дітей – це використання творів образотворчого мистецтва в оформленні побуту, в процесі навчання та самостійної діяльності. З цією метою підбираються твори усіх жанрів побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін.).

Успішне протікання зображувальної діяльності та формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов, а саме:

забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;
підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);
обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.

Важливе значення має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю. Значною мірою цьому сприяє різноманітність форм попередньої роботи:

спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;
читання художньої літератури;
розглядання творів образотворчого мистецтва;
цілеспрямований перегляд лялькових спектаклів, прослуховування музичних творів;
проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;
створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;
підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл обов’язків для виконання колективних робіт на ін.

До ефективних педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчої діяльності належать:

моделювання педагогічного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей малят;
інтеграція різних видів діяльності дітей;
розвиток у дітей спостережливості, збагачення словника, навчання різних технік і способів зображення;
ознайомлення дітей з етапами творчого пошуку;
забезпечення всіма необхідними матеріалами для самостійної образотворчої діяльності дітей;
використання продуктів дитячої образотворчої діяльності для подарунків малятам і рідним, для прикрашання інтер’єру приміщення ДНЗ, для виставок, ігор тощо.

Вихователі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями. Формування естетичного переживання стимулює потребу в естетичній діяльності.

Отже, творчість – важлива складова системи виховання, в ній узагальнено весь життєвий досвід дитини – чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний, трудовий. Вона лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок, саме тому так важливо сформувати у дітей основи творчості.

Вимоги програми розвитку дітей

середнього та старшого дошкільного віку

«Впевнений старт»

(консультація для вихователів)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

07.10.2020

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України (державним освітнім стандартом) і реалізуються Державною базовою програмою як основною та додатковими, рекомендованими або схваленими Міністерством освіти і науки України в установленому порядку. У зв’язку з прийняттям Закону України від 06.07.2010 № 2442-VI «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», розробленням Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, постала проблема надання обов’язкової дошкільної освіти всім дітям, які досягли 5-річного віку. Для її розв’язання передбачається запровадження різних форм охоплення дітей дошкільною освітою, зокрема, через організацію груп повного або короткотривалого перебування у дошкільних навчальних закладах різних типів, форм власності, з різним режимом роботи, в тому числі сезонним, а також груп підготовки до школи при загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах, соціально-педагогічного патронату, тощо. Враховуючи різну періодичність, тривалість охоплення дітей організованими освітніми впливами в умовах тієї чи іншої форми здобуття дошкільної освіти, необхідно диференціювати обсяги розвивальних, виховних, навчальних завдань освітньої роботи з дітьми 6-го року життя.

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з 5-річними дітьми і націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей 6-го року життя за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності – провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей. Цим зумовлена структура програми. Основний програмовий зміст упорядковано за розділами:

«Фізичний розвиток»,

«Пізнавальний розвиток»,

«Мовленнєвий розвиток»,

«Художньо-естетичний розвиток»,

«Ігрова діяльність».

У кожному розділі окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам стосовно організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей. Розділ «Фізичний розвиток» орієнтує на об’єднання зусиль педагогів і сім’ї для охорони життя, збереження і зміцнення дитячого здоров’я, підвищення опірності організму негативним факторам зовнішнього середовища, формування у 5- річних дітей системи уявлень про власний організм, здоровий спосіб життя, засоби ефективного впливу на стан здоров’я і фізичного розвитку, необхідного набору життєво важливих рухових умінь і навичок, фізичних якостей малят, а також для оптимізації рухової активності дошкільників у процесі організації їхньої життєдіяльності, розв’язання комплексу виховних завдань.

У розділі «Пізнавальний розвиток» подано обсяг завдань, необхідних для розвитку пізнавальних інтересів, здібностей, психічних процесів та операцій мислення, розширення досвіду пізнання світу і себе у ньому, стимуляції самостійної пізнавальної активності як запоруки успішного подальшого навчання. Програмові завдання охоплюють загально пізнавальний та логіко-математичний аспекти. Вони згруповані за напрямками: «У світі природи», «У світі предметів», «У світі людей», «У світі чисел і цифр», «У світі форм і величин», «У світі простору і часу».

Розділ «Мовленнєвий розвиток» ґрунтується на комплексному вирішенні завдань формування звукової культури, лексичного запасу, граматичного ладу мовлення дітей 6-го року життя, комунікативних умінь через розвиток у них зв’язного мовлення (діалогічного і монологічного). В ньому окреслено й орієнтовний обсяг завдань з пропедевтики навчання елементів писемного мовлення на 6-му році життя у підрозділах «Навчання елементів грамоти», «Підготовка до письма».

У розділі «Художньо-естетичний розвиток» розкрито основні напрямки розвивального впливу дорослих, визначальні для розвитку природних задатків і здібностей дітей до різних видів художньої діяльності (образотворчої, музичної, театралізованої), естетичного ставлення до дійсності, формування художніх умінь і навичок, сприяння самовираженню у художній творчості. Зміст розділу згруповано в такі підрозділи: «Образотворча діяльність», «Музична діяльність», «Театралізована діяльність». У кожному з них подано освітні завдання, орієнтовні теми з малювання, ліплення, аплікації, конструювання та переліки мистецьких творів, репертуарів.

Розділ «Ігрова діяльність» робить акцент на грі як найбільш відповідній дошкільному дитинству формі організації життєдіяльності, ефективному методі і засобі реалізації освітніх завдань з усіх напрямів розвитку особистості дитини. Освітні завдання подано з урахуванням специфіки впливу на старших дошкільників різних видів ігор (творчих, з правилами). Пріоритетне місце відведено сюжетно-рольовій грі з огляду на її особливе значення, потенційні можливості для особистісного зростання старшого дошкільника. Програма не виокремлює завдання соціально-морального, емоційно-ціннісного розвитку дітей у самостійні розділи. Ці завдання викладено у контексті розвивальної роботи за наявними розділами програми.

У Програмі «Впевнений старт» сім’ю визнано основною соціальною інституцією, відповідальною за якісну підготовку дітей до оволодіння життєвою компетентністю.

Оскільки сім’я обирає доступну для себе форму здобуття дітьми дошкільної освіти, вона має право розраховувати на кваліфіковану допомогу держави у реалізації конституційних прав і гарантій щодо рівних умов отримання дітьми якісної, доступної освіти вже у передшкільний період свого життя. З метою такої допомоги родинам кожний розділ даної програми пропонує адресовані їм поради, дотримання яких забезпечить цілісність і неперервність освітнього впливу на дітей, компенсуватиме брак організованих педагогічних зусиль спеціалістів силами членів сімей. У додатку до Програми наведено орієнтовні форми роботи з дітьми за кожним розділом та орієнтовні показники нервово-психічного розвитку дітей 5-6 років

ЗАГАЛЬНІ ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

Розвивальні: збагачувати уявлення дитини про природу, рукотворний світ, людей, що оточують, та саму себе; вдосконалювати вміння використовувати здобуті уявлення для подальшого розширення особистого досвіду; створювати сприятливі умови для підвищення її самостійності, довільності поведінки; вправляти в подоланні труднощів, практичному та розумовому експериментуванні; підтримувати намагання дитини адекватно оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, в повсякденному житті - власні вчинки та особистісні якості; створювати умови для вправляння в соціальній компетентності, налагодженні доброзичливих взаємин з людьми різного віку та статі, соціальних ролей; вправляти в умінні розмірковувати, висловлювати власні судження, відстоювати особисту думку;вдосконалювати вміння володіти власним тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’я, у корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.

Виховні: виховувати культуру дитячих бажань, сприяти становленню системи елементарних цінностей, позитивного ставлення до природи, предметів, людей, самої себе; створювати умови для формування її інтересів, намірів, планів; надавати простір для реалізації позитивних задумів у різних сферах життєдіяльності; виховувати культуру поведінки; залучати дитину засобами мистецтва до національної та світової культур; приділяти увагу становленню основ моральної за змістом та активної за формою позиції; виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність, людяність, розсудливість, справедливість, самовладання, самолюбність, спостережливість, відповідальність).

Навчальні: збагачувати, розширювати, систематизувати уявлення, знання, дитини про довкілля та власне “Я” (фізичне, психічне та соціальне) та вправляти у їх застосуванні. Формувати навчальні уміння — організаційні (способи самоорганізації), загальнопізнавальні (спостерігати, обстежувати, аналізувати, виділяти головне, порівнювати, запам’ятовувати, бачити проблему, розмірковувати з приводу неї, розв’язувати її, осмислювати матеріал), загальномовленнєві (культуру слухання, запитування, висловлювання, обґрунтування, доведення, налагодження спілкування), контрольно-оцінні (здійснення найпростіших форм контролю власної діяльності, перевірки зробленого, внесення потрібних корективів, виправлення помилок, вироблення оцінних суджень щодо якісно-кількісних показників зробленого та внесених у досягнення зусиль); вправляти у прояві творчого ставлення до виконання практичних та розумових завдань.

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК. Освітні завдання: - сприяти формуванню у дітей потреби в щоденному виконанні ранкової та гігієнічної гімнастики (тривалість 8-12 хв.); - розвивати уміння чітко виконувати загальнорозвивальні вправи з різних видів положень в заданому темпі; - проводити щоденні заняття з фізичної культури тривалістю 30-40 хв. (у фізкультурній залі та свіжому повітрі); - заохочувати до самостійних і організованих ігор в природних умовах, виконання фізичних вправ під час прогулянки (тривалість 45-60 хв.), рухливих ігор та ігор спортивного характеру; - удосконалювати на заняттях із фізичної культури та прогулянках вміння дошкільника кататися на велосипеді, самокаті, санках тощо; - залучати дітей до підготовки фізкультурних свят, спортивних розваг, командних змагань, днів здоров’я; - спонукати до проявів витривалості, вправності, наполегливості, винахідливості, співчуття, взаємодопомоги; - удосконалювати різноманітні рухи дітей – ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння тощо; - розвивати уміння вільно рухатися у просторі, долаючи різноманітні перешкоди; - вчити дітей виконувати танцювальні кроки, вправи з шикуванням і перешикуванням; - чергувати навантаження з відпочинком, колективні ігри та заняття з можливістю побути на самоті; - прищеплювати навички громадської та особистої гігієни (стежити за чистотою рук, обличчя, мити їх у разі забруднення, самостійно стежити за зачіскою, одягом); - формувати у дітей культуру споживання їжі: правильно користуватися виделкою, ножем, серветкою; їсти охайно; сідати за стіл в акуратному вигляді; правильно сидіти під час їди; - формувати знання про будову тіла, призначення та дію органів; особливостей тіло будови дівчинки та хлопчика; важливо ознайомлювати дітей з необхідністю охороняти зір, слух, поставу, шкіру та інші органи; - розвивати уявлення про ознаки здоров’я і хвороби та шляхи їх запобігання, доводити, що довготривале життя потребує уваги людини до свого здоров’я; розповідати, що джерелом зміцнення здоров’я і запобігання хворобам є здоровий спосіб життя та безпечна поведінка в довкіллі; - знайомити з помічниками і друзями здоров’я – природними і соціальними чинниками, які допомагають(міцний сон, свіже повітря, раціональне харчування, особиста гігієна, фізичні вправи), а які можуть нашкодити здоров’ю неправильне харчування, тривале сидіння перед телевізором, комп’ютером, шкідливі звички, недотримання розпорядку дня тощо); - навчати правилам безпечного перебування вдома і на вулиці; - надавати уявлення про основні правила поведінки в надзвичайних ситуаціях; - сприяти балансу м’язової та практично-предметної діяльності.

Планування освітньої роботи в ЗДО

(консультація для вихователів)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

02.09.2020

Планування роботи дошкільного навчального закладу - процес визначення конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів, засобів досягнення намічених перспектив на певний відрізок часу. Його мета — забезпечити гармонійний, різнобічний розвиток особистості дитини з орієнтацією на її цінності та інтереси, збереження дитячої субкультури.

В основу планування освітнього процесу покладені такі принципи: науковості, актуальності, свободи вибору, цілісності та логічності, перспективності, наступності, систематичності, повторності, концентричності та достатності змісту, реальності заходів.

Планування може бути перспективне і поточне.

Перспективне планування визначає завдання і зміст роботи закладу або його підрозділів, методи й прийоми навчально-виховного процесу на тривалий відрізок часу: навчальний рік, півріччя, квартал, місяць.

Основною формою перспективного планування дошкільного навчального закладу є річний план його роботи.

Поточне (календарне) планування охоплює найближчий відрізок часу - тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньої роботи педагогічних працівників.

Перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов'язані за змістом. Перспективне планування служить основою поточного.

Форма складання перспективних і поточних планів довільна: текстова чи графічна.

Види і форми планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі визначаються і затверджуються педагогічною радою на початку навчального року.

Річний план роботи дошкільного навчального закладу складається на навчальний рік та оздоровчий період, схвалюється серпневою педагогічною радою, затверджується керівником закладу.

План роботи вихователів на кожний день може складатися:

за режимом першої половини дня (ранок, заняття, прогулянка) і другої (гуртки, свята і розваги, самостійна художня діяльність, праця, прогулянка);
за видами дитячої діяльності (ігрова — всі види ігор; навчальна — заняття з різних розділів програми; трудова — різні види і форми праці; комунікативна — індивідуальні, підгрупові, колективні бесіди з дітьми на особистісні, морально-етичні теми, організація ситуацій міжособистісного спілкування та ін.; пізнавальна — спостереження, цільові прогулянки,
екскурсії, дитяче експериментування, досліди, читання художньої літератури та ін.; рухова — рухливі ігри, елементи спортивних ігор та вправ, фізкультурні свята і розваги, прогулянки-походи за межі дитячого садка, самостійна рухова діяльність);
за іншими, самостійно розробленими педагогами підходами, які забезпечують виконання завдань з різних розділів програми (наприклад, тематичний підхід).

Обов'язковою є участь обох вихователів вікової групи у процесі планування освітньої роботи з дітьми.

Вимоги до планування освітнього процесу

У плані необхідно передбачити поступове ускладнення змісту і методів виховання і навчання, форм організації діяльності дітей з урахуванням їх досягнень. Він забезпечує системність педагогічної роботи - встановлення зв'язку між її окремими видами та формами і між змістом занять з різних розділів навчання: між заняттям і роботою вихователя з дітьми у повсякденному житті; між заняттями, грою і працею дошкільників та ін. Усе це створює умови для повноцінного виховання та навчання дитини.

Види планування

Перспективне планування.

Його перевага в тому, що воно:

враховує взаємозв'язок між різними видами і розділами роботи з дітьми;
забезпечує системність і послідовність у роботі;
дозволяє планувати на основі аналізу отриманих результатів;
забезпечує єдність у роботі вихователів.

Форми перспективного планування можуть бути також різноманітними. По бажанню педагогів перспективний план складається на місяць або на квартал.

Якими б різними не були форми планування, обов'язковими залишаються:

робота по загартуванню;
ранкова гімнастика;
рухливі ігри;
робота по ознайомленню з природою та явищами навколишнього життя;
уся робота, пов'язана з формуванням гігієнічних навичок, норм поведінки;
робота, пов'язана з розвитком ігрової діяльності;
робота з батьками;
індивідуальна робота з дітьми за інтересами;
сітка занять.

Обов’язково у перспективному плані повинні враховуватися особливості розвитку дітей даної групи і конкретні умови дошкільного закладу.

Важливо підходити до планування творчо, запобігати перетворенню його в переписування програми.

Форми планування не можуть бути постійними. Вони змінюються по відношенню до різних педагогів у залежності від якості їх роботи.

Варіанти планування залежать і від умов роботи в кожному дошкільному закладі, адже багато дитячих садків мають свою специфіку. Що саме слід планувати, чи всі розділи плану, чи тільки заняття, чи всі складові ранкових, вечірніх годин, прогулянок чи лише те, що зручно для даного дитячого садка (це залежить від режиму, кількості дітей у ці відрізки дня, ін.). Важливо, щоб у дітей формувалися всі знання і навички, зазначені в програмі, щоб прослідковувалась системність і глибина в роботі вихователя з дітьми.

Не повинно бути єдиних вимог до всіх дошкільних закладів, до всіх педагогів у дитячому садку.

Перспективні плани як такі, що дають змогу накреслити наперед завдання та зміст освітньої роботи згідно з державними освітніми програмами, визначити (при потребі) найбільш ефективні методи, прийоми та засоби здійснення педагогічного процесу, доцільно складати на зручний для конкретного педагога відрізок часу - на місяць, квартал, півріччя, або на весь навчальний рік у довільній формі (наприклад, у вигляді графічних таблиць). До перспективних планів, зокрема, відносяться сітки занять, організація ігрової діяльності дітей, вивчення фізичних вправ, проведення свят і розваг тощо. На місячну перспективу можна планувати і окремі види та форми роботи, як-от: ранкову гімнастику та гімнастику після денного сну (по два комплекси на місяць із визначенням ускладнень до кожного комплексу через тиждень); загартувальні заходи (назва, норми); роботу з батьками вихованців конкретної вікової групи (форми, тема, термін проведення).

Поточне (календарне) планування.

Цей вид планування охоплює найближчий відрізок часу - тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.

До календарного плану слід підходити диференційовано. Такий підхід залежить від досвіду вихователів (чи інших педагогів) та підходу до здійснення навчально-виховного процесу.

Календарний план складається на 6-12 днів. Уранці (до сніданку) планується гігієнічна гімнастика (кожний комплекс на 10-12 днів), формування у дітей культурно-гігієнічних навичок і навичок самообслуговування, а також проведення індивідуальних занять з дошкільниками (з розвитку мови, математичних уявлень та ін.), розучування нових або варіантів уже відомих дидактичних ігор, керівництво працею в куточку природи, організація роботи чергових, бесіди з батьками.

Заняття з дошкільниками в молодших групах проводяться вранці і ввечері, а в середніх і старших групах тільки вранці, що відображається в плані.

У групах, де проводяться два або три заняття в ранковий час, треба обміркувати їх сполучення. Заняття, які потребують значної розумової напруги та уваги (розвиток мови і мовленнєве спілкування, формування математичних уявлень та ін.), треба проводити першими і сполучати їх із заняттями фізичною культурою чи музикою, що знімає розумове перевантаження.

Багато занять потребує великої підготовчої роботи, вона теж пишеться в плані (наприклад, проведення спеціальних спостережень до занять з образотворчої діяльності, підготовка матеріалу та обладнання, участь у ній дітей та ін.).

У плані указують основні методи та прийоми проведення занять (питання до дітей під час проведення бесіди та ін.). Готується матеріал, необхідний на занятті (конспекти занять).

Режим дня в групах дошкільників містить у собі дві прогулянки - денну і вечірню. Прогулянка - час відпочинку дітей і водночас продовження виховної роботи з ними. У прогулянку може входити: проведення спостережень з метою збагачення знань і уявлень дошкільників — зрозумілі для них явища суспільного життя, ознайомлення з явищами природи, праця на ділянці, колективна рухлива гра, а також індивідуальна і групова робота з дітьми з розвитку їх рухів (різноманітні вправи). Треба враховувати поточні обставини (погода, пора року).

Під час вечірніх прогулянок кількість видів ігрової діяльності скорочується, в основному планують малорухливі та самостійні ігри. Планується спостереження за явищами природи, а влітку і праця (на городі, у квітнику), розваги, ігри-драматизації, прибирання куточків, поробки іграшок, ремонт книжок та ін.

Два-три рази на місяць проводяться розваги. Також планується індивідуальна робота з дітьми з різних розділів програми.

Календарний план роботи в різновіковій групі дитячого садка будується із загальними вимогами, але по-іншому.

Планування колективних форм роботи по різних рівнях труднощів і тривалості діяльності дітей кожного віку. Перше заняття (наприклад, малювання) планують як спільне для дітей усіх віків, але програмові вимоги ставлять різні, до кожного віку, діти отримують різні завдання. Молодші дошкільники закінчують заняття раніше. Наступне заняття планується тільки для дітей старшого віку. Для малюків у цей час проводиться спокійна гра, або під керівництвом няні збираються на прогулянку.

Планується різний зміст праці дітей (тільки старші або тільки молодші діти). У цей час дошкільники другої вікової категорії організуються для проведення самостійних занять або ігор.

Окремо планується (по підгрупах) проведення спостережень і рухливих ігор на прогулянці.

Перспективне та поточне планування - це єдиний, нерозривний процес, усі складові якого взаємопов'язані за змістом. Перспективний план лягає в основу поточного.

Форма складання обох цих планів довільна: текстова чи графічна.

Персональне планування працівниками дошкільного закладу здійснюваної ними освітньо-виховної роботи надає педагогічному процесу організованого характеру; робить діяльність вихователя, музичного керівника та інших фахівців цілеспрямованою та результативною; посилює роль дорослих у вихованні дитини; визначає конкретні завдання, зміст, форми та методи роботи з дітьми.

Складаючи плани своєї роботи, педагогам-вихователям різних вікових груп, музичним керівникам, інструкторам фізичного виховання, вихователям з образотворчої діяльності та іншим фахівцям важливо враховувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм розвитку, навчання та виховання дітей; завдання та зміст заходів, закладених у річному плані роботи дошкільного закладу, зберігати перспективну і поточну (календарну) форми планування.

Поточні (календарні) плани складаються на основі перспективних і також на зручний для кожного педагога період. Тут важливо враховувати ось що: календарне планування роботи вихователями різних вікових груп може обмежуватися одним-двома найближчими днями, а от фахівцям вузького профілю та фахівцям-початківцям зручніше складати їх на один-два тижні. Календарний план може мати довільну текстову форму або вкладатись у певну графічну схему (таблицю).

В одному дитячому садку може практикуватися декілька видів планування: перспективне, календарне, календарно-перспективне та різні форми їх запису.

Отже: форма плану, його модель вибирається самим педагогом. Це залежить від його професійності, досвіду, від уміння бачити результати своєї діяльності, аналізувати їх, від умов роботи дошкільного закладу.

План може розбиватися на блоки (розділи):

Режим дня, дані про дітей, стан їх здоров'я
Навчально-виховна робота в різних видах діяльності поза заняттями
Робота на заняттях
Діагностичні карти та діагностичні альбоми

Для того, щоби роботи велася в системі, повинна бути або орієнтовна схема-пам'ятка або циклограма, що дозволить найбільш повно охопити різні сторони діяльності вихователя. При їх складанні треба обов'язково враховувати можливості дитячого садка, тему занять, передбачити і рівномірно розподілити протягом дня різноманітні види діяльності.

Пам’ятка до календарного планування

освітньої роботи

1. Трудова діяльність планується не менше 1 р. на день, використовуються різні форми організації:

трудові доручення,
чергування,
колективна праця.

2. Колективна праця планується 1 раз на тиждень у старшому дошкільному віці.

3. Спостереження плануються 3 рази на день за вибором вихователя в ранкові години, на прогулянці, в II половині дня.

4. Індивідуальна робота обов'язково планується вранці, на прогулянці, в 2 половині дня.

5. Ігрова діяльність планується 3 рази на день, використовуються всі види ігор: сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, рухливі, дидактичні, ігри-розваги, музично-дидактичні, ігри-драматизації.

6. Ігри-драматизацї плануються 1 раз на місяць.

7. Колективні форми роботи з батьками плануються на 1 місяць перед
календарним планом, а в календарному плані вказується індивідуальна робота по мірі необхідності в ранкові чи вечірні години (2-3 рази на тиждень).

8. Вечори розваг з дітьми плануються 1 раз на тиждень (2 готує вихователь; 2 – з музичним керівником).

На прогулянці планується фізкультурно-оздоровча робота у вигляді системи рухливих ігор чи фізкультурного комплексу, в ті дні, коли немає занять з фізкультури – отже 3 рази на тиждень.

10. Піші переходи плануються 1 раз на тиждень в усіх
вікових групах. За межі дитячого садка піші переходи проводять починаючи з середньої групи (тривалість: 20-25 хв. - молодший дошкільний вік, 40-45 хв.– старший дошкільний вік).

11. Комплекс ранкової гімнастики планується на 2 тижні і вказується на початку календарного плану, а в самому плані тільки відмічається, за яке число проводиться ранкова гімнастика та вказуються ускладнення чи незначні зміни в комплексі.

12. Самостійна ігрова діяльність планується 3 рази на день.

13. Самостійна творча художня діяльність планується 1 раз на тиждень.

14. Нормування культурно-гігієнічних навичок планується щоденно (1 раз на день) під час сніданку, чи під час полуденка - за вибором вихователя в молодшій і середній групі, а в старшому дошкільному віці - по мірі необхідності, як індивідуальна робота.

Планування різних видів діяльності

Заняття

Це основна форма організації навчання в дитячому садку. Система занять відображається в плані роботи з урахуванням конкретних її умов, темпу розвитку дитини. Так, система занять по ознайомленню з сезонними змінами природи буде різною в дитячому садку, розташованому в приміській або сільській місцевості, і в дитячому садку, який знаходиться у центрі великого міста.

При плануванні занять ураховуються основні етапи засвоєння, передбачається повторення матеріалу та поступовий характер його ускладнення. Заняття по кожному з розділів навчання погоджуються з заняттями інших розділів. Наприклад: на ознайомленні дітей з довкіллям, з природою розв'язуються також завдання мовленнєвого розвитку . Зв'язок між розділами програми дозволяє показати те чи інше явище з різних боків, поглибити і закріпити уявлення про нього, навчити використовувати знання та вміння в різних умовах.

Навчання продовжується протягом дня, під час ігор, у праці.

Ігри

Вихователь планує працю з дітьми в формі дидактичних ігор, вправ з дидактичним матеріалом.

Необхідно також планувати виховання поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Наприклад, вихователь планує провести дидактичну гру "Одягни ляльку", щоб познайомити нових дітей з послідовністю одягання та роздягання (у плані враховується й індивідуальна робота з дітьми).

Планування вихователем ігор для дітей потребує від нього гарного їх знання та уявлення про те, які ігри більше полюбляють діти його групи, їх зміст, хто з ким хоче гратися, наскільки діти самостійні в іграх, які іграшки їх подобаються більше.

Необхідно знати, як розвиваються дитячі ігри від віку до віку: як змінюється та збагачується їх зміст, ускладнюється поведінка дітей у грі, зростає їх самостійність. Усе це дуже важливо тому, що планується не ігрова діяльність дітей, а педагогічна діяльність вихователя щодо керівництва іграми.

При плануванні сюжетно-рольових та конструктивних ігор вказують конкретні завдання впливу педагога на гру: збагачення її змісту, формування у дітей умінь грати з різними іграшками, встановлювати правильні відносини між дітьми, навчати їх новим ігровим діям, умінням будувати сюжет, утворювати умови для ігор та ін. При цьому вихователь приділяє увагу не тільки спільним, колективним, але й індивідуальним іграм дітей, висуваються завдання виховання поведінки дошкільників у грі: дружні відносини між дітьми, вміння враховувати інтереси оточуючих, ділитися іграшками, справедливо вирішувати конфлікти та ін.

Усі ці завдання плануються на тривалий термін і багаторазово повторюються в плані.

Збагачення змісту дитячих ігор - головне завдання керівництва ними. У плані воно відображається по-різному. Наприклад, може бути поставлене завдання збагачення змісту дитячих ігор без назви теми ("Прийняти участь в іграх Ніни, Тетяни, Вови". Допомогти їм вибрати іграшки, показати дії з ними).Так ігри проводять у молодших групах. У групах дітей середнього і старшого дошкільного віку педагог, добре знаючи, у що і як грають його вихованці, може збагатити зміст конкретних ігор, наприклад: "Допомогти дітям збагатити зміст гри у дитячу бібліотеку: працівники бібліотеки не тільки видають книги дітям, вони розповідають їм про цікаві твори, турбуються про порядок, про збереження книжок, одержують нові видання".

Виділяючи завдання виховання взаємовідносин і поведінки дітей у грі, вихователь враховує їх активність і ігрові вміння. Наприклад: "Забезпечити, щоб під час гри у школу діти виконували роль вчителя по черзі. Допомогти Тетяні порадою, як виконувати цю роль"; "Прийняти участь у грі разом з Борисом. Протистояти його бажанню брати на себе тільки головну роль. Зацікавити виконанням другорядних ролей". Збагачуючи ігрові інтереси дітей, педагог час від часу планує нові теми для ігор, використовуючи при цьому різноманітні прийоми.

По-іншому плануються ігри-драматизації. Спочатку дітьми засвоюється художній твір (казка, оповідання): ознайомити з ним, повторне читання, розповідь від імені героїв та ін. Спланувати виготовлення з дітьми нескладних ігрових атрибутів (елементів костюмів, декорації) та проведення самої гри. Гра-драматизація повторюється багаторазово, вона може стати змістом вечора розваг, бути показаною дітям інших груп, включена до сценарію свята. Усе це передбачається планом.

З рухливими іграми знайомляться на заняттях фізичної культури, на прогулянках, навіть у приміщенні. Планування цих ігор співпадає з плануванням дидактичних ігор.

Праця

Під час планування праці дітей перед педагогом постають два завдання: виховання навичок та вмінь у різноманітних видах праці (господарчо-побутової, праці в природі та ін.); виховання позитивного ставлення до праці старанності і гарного результату, любові до праці, відповідальності, самостійності, взаємодопомоги та ін.

У плані необхідно відобразити працю дітей по різних видах (самообслуговування, господарчо-побутова, праця в природі, ручна праця).

Плануючи найпростішу форму організації праці – доручення, вихователь вказує їх зміст і дітей, які будуть це виконувати. Виконання кожного нового доручення стає доступним для всіх дітей, педагог помічає в плані лише імена тих із них, які потребують особливої уваги.

У планах систематично відображається робота з керівництва чергуванням. Обов'язково планується введення нового виду чергування.

У плані треба передбачити ознайомлення дітей з працею дорослих:

спостереження за діяльністю працівників дитячого садка та іншими видами праці.

Свята

У плані відображається підготовка до проведення свят, в яких будуть приймати участь як весь колектив, так і діти, у повсякденному плані вихователя нотуються різні заняття, на яких дошкільникам у доступній їм формі розповідається про свято чи пам'ятну дату. Планується підготовка дітей до свят (вивчення віршів, пісень, таночків, виготовлення костюмів та ін.).

Вихователь планує термін підготовки і проведення з дітьми побутових свят (Свято ялинки, випуск дітей, сезонні свята, колективного дня народження та ін.) і різноманітних розваг (показ лялькового, тіньового театру, діафільмів, свят дня ляльок та ін.).

Робота з батьками

Вихователі здійснюють педагогічну пропаганду серед батьків, спонукають їх до допомоги дитячому садку, знайомлять із змістом роботи садка з метою встановлення контактів, розповсюджують передовий досвід виховання дітей у сім'ї. Планувати необхідно форми роботи з батьками у різних напрямках, проведення батьківських зборів, консультацій, відвідування сімей, проведення відкритих днів, занять, виставки дитячих робіт, оновлення батьківського куточка та ін.Схема планування навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку протягом дня

І половина дня:

Ранок

Прийом дітей (вказати де).

Спостереження (за чим, де проводиться, група чи підгрупа). Мета. Прийоми керівництва: (вказати розповідь вихователя, загадки, прислів'я, запитання, художнє слово, фольклор у відповідності до структури спостереження). Мета.

Ігрова діяльність:

рухливі ігри (2-3) малої рухливості, хороводні, назва гри. Мета.
створення умов для виникнення сюжетно-рольової гри (розгляд, бесіда, розповідь). Мета.
створення умов для виникнення будівельно-конструктивних ігор (розгляд картин, ілюстрацій, схем, побудов, читання художньої літератури про будівництво, розповідь, бесіда, виготовлення атрибутів до гри). Назва гри. Мета.
дидактичні ігри (вказати вид гри, назву). Мета.

Індивідуальна робота (вказати з ким, з якого розділу програми, з яким
матеріалом). Мета.

Трудова діяльність:

трудові доручення (вказати з ким, зміст трудового доручення, мету).
чергування (планується якщо тільки вводиться новий вид чергування або по мірі необхідності). Вказати вид чергування, мету.

Ранкова гімнастика (вказати за яке число при необхідності ускладнення чи зміни). Мета.

Формування культурно-гігієнічних навичок перед сніданком. Мета.

Сніданок. Мета.

Дидактична гра перед заняттям (для старшої, підготовчої групи як
сюрпризний момент або для переключення уваги). Мета.

Заняття

Вид, тема
Програмовий зміст (навчальні, розвиваючі, виховні завдання).
Обладнання.
Прийоми керівництва.
Хід заняття (вказати основні частини заняття та прийоми роботи у відповідності до структури заняття).

Прогулянка

Спостереження (за чим, група чи підгрупа дітей, прийоми керівництва, запитання для дітей). Мета.

Ігрова діяльність:

рухливі ігри (2-3 для молодшого дошкільного віку, 3-4 для старшого дошкільного віку. Мета.
будівельно-конструктивні ігри з природним матеріалом у залежності від пори року. Мета.
самостійна творча ігрова діяльність. Мета.
дидактичні ігри (вказати вид гри, назву, мету).

Трудова діяльність:

трудові доручення (вказати з ким, зміст, мету).
колективна праця (вказати зміст та прийоми керівництва колективною працею, мету).

Індивідуальна робота (з ким, розділ програми, мета).

II половина дня:

Підйом дітей.

Загартовуючі процедури (вид, за яке число). Мета.

Самостійна ігрова діяльність. Мета.

Трудова діяльність:

трудові доручення (а ким, зміст, мета).
колективна праця (для старшого дошкільного віку). Вказати зміст, мету, прийоми керівництва.

Гра-драматизація (вказати назву, обладнання, прийоми керівництва, мету

Ігри-забави (назва, мета).

Попередня робота до навчальної діяльності:

робота з картинами, ілюстраціями
читання оповідань
розповідання казок. Мета.

Комунікативна діяльність, спілкування (зміст, група чи підгрупа дітей). Мета.

Самостійна художня діяльність. Мета.

Вечірня прогулянка:

Малорухливі ігри (1-2), назва гри. Мета.

Індивідуальна робота (з ким, розділ програми, ). Мета

Самостійна ігрова діяльність. Мета.

Робота з батьками (з ким, форма роботи). Мета

Раз на тиждень планується вечір розваг. Вказується тема вечора розваг, мета, обладнання та хід проведення.

Примітка: кожен вид діяльності проводиться для того, щоб реалізувати в деякій мірі програмові завдання, поставлену мету, проте не слід їх переписувати з Програми (вчити, виховувати, розвивати), адже план педагог складає для себе, то є циклограма дій вихователя, то ж краще і вказувати ці дії: спонукати дітей до…, повідомити дітям..., викликати подив, захоплення…, розказати дітям про…, пограти в…,прослідкувати за…та ін.

На місяць плануються робота з батьками, комплекси ранкової гімнастики.

Пам’ятка до календарного планування

освітньої роботи

1. Трудова діяльність планується не менше 1 р. на день, використовуються різні форми організації:

трудові доручення,
чергування,
колективна праця.

2. Колективна праця планується 1 раз на тиждень у старшому дошкільному віці.

4. Індивідуальна робота обов'язково планується вранці, на прогулянці, в 2 половині дня.

6. Ігри-драматизацї плануються 1 раз на місяць.

8. Вечори розваг з дітьми плануються 1 раз на тиждень (2 готує вихователь; 2 – з музичним керівником).

12. Самостійна ігрова діяльність планується 3 рази на день.

13. Самостійна творча художня діяльність планується 1 раз на тиждень.

СТОРІТЕЛІНГ: МИСТЕЦТВО РОЗПОВІДАННЯ або
як зацікавити й мотивувати дітей

(консультація для вихователів)