Консультації

Попередження дитячих неврозів

(консультація для батьків)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

Основа психіки дорослої людини закладається в дитячому віці. Але навіть знаючи про це, багато батьків без належної уваги ставляться до проблем своїх дітей. На моє особисте спостереженя, улюблений вислів більшості дорослих: «переросте». Особливо часто таке слово вживають у відношенні дитячих неврозів, які і без того лікувати важче, ніж подібні відхилення у дорослих. Які неврози зустрічаються у дітей найчастіше?

1. Невроз страху. Його ознаки – нападоподібне поява страхів, як правило, при засипанні. Дошкільнята бояться залишатися на самоті, бояться темряви, придуманих персонажів, якими їх лякають дорослі, появи страшних тварин. Багато малят бачать галюцинації або створюють практично відчутні ілюзії, відчувають вазовегетативні порушення. Першачки відчувають страх школи, який може виливатися не тільки в знижений настрій, але і в енурез чи енкопрез.

2. Невроз нав’язливих станів. Характеризується повторенням певних рухів і дій або ж нав’язливих страхів і думок. У більшості випадків присутні змішані симптоми. Емоційне напруження знімається за допомогою рухів, і оточуючим помітні нервовий тик, миготіння, постукування ногою, повороти голови, покашлювання, шмигання носом і так далі. Фобічний невроз у молодших школярів проявляється в страху гострих предметів, закритих приміщень, забруднень.

Діти старшого шкільного віку бояться смерті, хвороб, усної відповіді біля дошки, бояться почервоніти при сторонніх. Одночасно з описаними фобіями у підлітків з’являються нав’язливі думки і потягу, нерідко суперечать внутрішнім переконанням і вихованню підлітка. Нереалізовані думки призводять до постійного відчуття тривожності.

3. Депресивний невроз. Характерний для підлітків. Ознаки: пригніченість, тихий голос, відсутність активності, прагнення до самотності, зниження апетиту і ваги тіла, запори. Підлітка мучать думки щодо його малоцінності і відсутності здібностей.

4. Істеричний невроз. Зазвичай проявляється у молодшому дошкільному або підлітковому віці. Класична істерика з розкиданням речей може завершуватися афект-респіраторні нападами, істеричної сліпотою, сенсорними розладами.

5. Неврастенія, або астенічний невроз – загальне виснаження організму на тлі нервового виснаження, великої стомлюваності. Характерні постійні перепади від апатії до істерики, розлади сну і апетиту, вегето-судинна дистонія. Яскравою ознакою прояви неврозу є поява заїкання внаслідок пережитого стресу або розлуки дітей молодшого віку з батьками. Іноді до заїкання призводить прагнення батьків форсувати розумовий і мовленнєвий розвиток дитини.

Діти старшого віку при неврозах нерідко виявляють невластиву підліткам патологічну прихильність до будинку. Нерідко у дітей проявляються неврози змішаного типу. Що може стати причиною дитячого неврозу? У дітей різна «міцність» нервової системи. Це залежить від генетичних факторів, особливостей життєвого досвіду, відносин у родині. Велике значення має загальний стан організму – дитина, яка постійно недосипає або відчуває великі фізичні навантаження, більш схильний до неврозів.

Якщо нервова система перебуває на грані граничного напруження, невроз може спровокувати самий дріб’язковий стрес. Найбільше значення при виникненні та лікуванні неврозів має ситуація в родині і те, наскільки відповідально батьки підходять до виконання своїх обов’язків.

Лікування дитячих неврозів вимагає індивідуального підходу, але в будь-якому випадку дитині потрібно забезпечити постійні позитивні емоції. Ефективні казкотерапія і ігрова терапія. Лікар-психотерапевт може також порадити гомеопатичні препарати або медикаменти, в деяких випадках для лікування неврозу застосовують гіпноз. Досвід моєї багаторічної практики показує, що невроз сам по собі не проходить, він може тільки змінитися і видозмінитися.

Якщо ви помітили у дитини ознаки неврозу, звертайтеся до хорошого психотерапевта. При виборі фахівця, який буде лікувати невроз у дитини, зверніть увагу на те, наскільки легко лікар знаходить з ним контакт. Це – один з найголовніших факторів успіху. І якщо контакт налагоджений, раджу довіритися психотерапевту і виконувати з точністю до дрібниць всі його рекомендації.