Клуб "Сімейний ліцей"

Про важливість спілкування батьків з дитиною для розвитку її мовлення

(консультація для батьків)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

Емоції та спілкування має величезне значення як для загального розвитку малюка, так і для розвитку її здібностей. Іноді виникають ситуації, коли дитина має музичні або інші здібності, але не хоче ходити на заняття, тому що йому не подобається педагог або кривдять однолітки. Тому дорослі мають розуміти настрій дитини, враховувати особливості його взаємовідносин з іншими дітьми, а не тільки його досягнення.

Емоційні переживання супроводжують дитину і в творчості, і в грі, і в спілкуванні. Від емоційного благополуччя залежить успішність будь-якої діяльності. Комфортне спілкування - умова не тільки для пізнавального, творчого, але і для соціального розвитку. І батьки для дитини є прикладом.

Ласкаве звертання, повага до маленької людини, підтримка вселяють у дитини впевненість у своїх силах, йому хочеться порадувати дорослих своїми досягненнями. Особливо сильно цього потребують невпевнені, тривожні діти.

Занадто суворе ставлення може призвести до небажання дитини чим-небудь займатися, пробудити в ньому норовистість або замкнутість. Якщо дитина не хоче чимось займатися, дізнайтеся чому - так ви попередьте небажані наслідки. Якщо він не хоче говорити про це, можна використовувати колірний тест емоційних станів для виявлення настрою дитинхи.

Розвиток мовлення в дітей 3—4 років відбувається особливо швидко. Як правило, дитина до 3 років майже засвоює свою рідну мову. Активний словник малят від 3 до 4 років зростає буквально не щодня, а щогодини, приблизно до 100 нових слів за місяць. Якщо в 3 роки дитині для спілкування досить кількох сотень слів, у 4 роки ця цифра досягає 1500—2000 слів. При цьому треба пам'ятати, що в родині для повсякденного спілкування дорослими використовується в середньому від 3000 до 5000 слів.

Так само швидко поліпшується й звукове оформлення слів, більш розгорнутими стають фрази. Однак не всі малюки мають однаковий рівень мовленнєвого розвитку: одні в 3 роки часто й правильно вимовляють слова, інші говорять недостатньо чітко, неправильно вимовляють окремі звуки. Наитиповішими помилками є пропуск і заміна звуків, перестановка звуків і складів, порушення складової структури (скорочення слів — тамва замість трамвай, неправильний наголос іт. ін.).
Ці порушення в основному тимчасові й під час правильного мовленнєвого розвитку до 5 років поступово зникають.

Мова трирічок однотипна. Усі дієслова вони вимовляють у теперішньому часі. Поняття малюка про минуле або майбутнє ще є обмеженим. Речення схожі одне на одне: на першому місці підмет, потім присудок, за ним доповнення. Малюки легко сприймають прості іменникові речення. У цьому віці в дітей з'являється особливий інтерес до слів. Малюки намагаються встановити значення слів, їхнє походження, створюють свої слова (кружинка замість пружинка). Дитину вабить звукове оформлення слів, і вона навіть намагається виправляти однолітків, які погано розмовляють, хоча ще не може визначити, який звук або що в слові вимовлено неправильно.
Дитина ще не може самостійно визначити, із яких звуків складається слово, установити їхню послідовність, розкласти слово на частини (склади, звуки).

Найбільше в дитині 4—5 років вражають її успіхи в засвоєнні рідної мови. У 5 років словниковий запас перевищує 2000 слів. У ньому з'являються абстрактні поняття. Малюк намагається зрозуміти зміст загальних категорій: щастя, ніжність, справедливість, любов тощо. Дитина прагне осмислити значення слів, пояснити їхнє походження. Її цікавлять усі характеристики слів: зміст, звукова форма, мелодія й милозвучність. Дитина ніби грає словами, як раніше вона ретельно й довго вивчала різні предмети. Малюк годинами може видозмінювати слова, вигадуючи нові. Він «грає» римами, але це не поезія. Найчастіше рима не пов'язана зі змістом, а лише по-особливому звучить.

У мовленні дитини поряд із простими реченнями починають з'являтися й складнопідрядні. Малюк міняє частини мови місцями, часто використовує сполучники й прийменники.
У цьому віці в якийсь момент дитина починає говорити тільки питальними реченнями — стільки різних «навіщо» й «чому» звалюється на батьків! Цей вік називають іноді віком чомучок. Дитина навіть здатна ставити питання-передбачення: що буде?

Уся її вербальна (словесна) активність спрямована на розв'язання глобальних проблем. Як дитина 2—3 років використовує свої рухові здібності для більш ретельного й миттєвого дослідження простору, так і чотири-, п'ятирічна дитина, засвоївши мову, використовує її для вивчення цього невідомого зовнішнього світу. Дитина прагне зрозуміти: що добре, що погано й чому?

У 5 років вона вже здатна розуміти пасивні конструкції, легко використовує й застосовує минулий і майбутній час дієслова. Малюк у цьому віці як ніколи легко засвоює правила граматики та запам'ятовує букви. За правильної організації навчання дитини грамоти вона здатна легко й швидко навчитися читати.

У цьому віці в дитини виявляється найсильніший потяг до вивчення слова. Вона намагається читати й писати букви. Було б великим недоглядом не дати малюкові знання, яких він так жадає. Однак не будь-яка методика навчання читання є ефективною.

У віці 4—5 років дитина може переказати почуту казку, описати картину, зрозуміло передати власні враження про побачене оточуючим.

Діти в 4 роки сприймають себе окремо від батьків, а в п'ятирічному віці фізична близькість слабшає і на зміну їй приходить, за умови правильного виховання й любові дорослих, взаєморозуміння між дітьми й батьками. Дитина й дорослий стають партнерами і встановлюються дружні взаємини.

Діти легко говорять неправду, але дуже гніваються, коли неправду говорять дорослі. Вони нібито перевіряють обмеження й можливості мови.

При спілкуванні й соціальних контактах дитина демонструє свою незалежність від батьків. Вона вже не може обходитися без однолітків. Роль дорослого в грі дитини в цьому віці майже зникає — малюк налагоджує стосунки з однолітками.

Попередження дитячих неврозів

(консультація для батьків)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

Основа психіки дорослої людини закладається в дитячому віці. Але навіть знаючи про це, багато батьків без належної уваги ставляться до проблем своїх дітей. На моє особисте спостереженя, улюблений вислів більшості дорослих: «переросте». Особливо часто таке слово вживають у відношенні дитячих неврозів, які і без того лікувати важче, ніж подібні відхилення у дорослих. Які неврози зустрічаються у дітей найчастіше?

1. Невроз страху. Його ознаки – нападоподібне поява страхів, як правило, при засипанні. Дошкільнята бояться залишатися на самоті, бояться темряви, придуманих персонажів, якими їх лякають дорослі, появи страшних тварин. Багато малят бачать галюцинації або створюють практично відчутні ілюзії, відчувають вазовегетативні порушення. Першачки відчувають страх школи, який може виливатися не тільки в знижений настрій, але і в енурез чи енкопрез.

2. Невроз нав’язливих станів. Характеризується повторенням певних рухів і дій або ж нав’язливих страхів і думок. У більшості випадків присутні змішані симптоми. Емоційне напруження знімається за допомогою рухів, і оточуючим помітні нервовий тик, миготіння, постукування ногою, повороти голови, покашлювання, шмигання носом і так далі. Фобічний невроз у молодших школярів проявляється в страху гострих предметів, закритих приміщень, забруднень.

Діти старшого шкільного віку бояться смерті, хвороб, усної відповіді біля дошки, бояться почервоніти при сторонніх. Одночасно з описаними фобіями у підлітків з’являються нав’язливі думки і потягу, нерідко суперечать внутрішнім переконанням і вихованню підлітка. Нереалізовані думки призводять до постійного відчуття тривожності.

3. Депресивний невроз. Характерний для підлітків. Ознаки: пригніченість, тихий голос, відсутність активності, прагнення до самотності, зниження апетиту і ваги тіла, запори. Підлітка мучать думки щодо його малоцінності і відсутності здібностей.

4. Істеричний невроз. Зазвичай проявляється у молодшому дошкільному або підлітковому віці. Класична істерика з розкиданням речей може завершуватися афект-респіраторні нападами, істеричної сліпотою, сенсорними розладами.

5. Неврастенія, або астенічний невроз – загальне виснаження організму на тлі нервового виснаження, великої стомлюваності. Характерні постійні перепади від апатії до істерики, розлади сну і апетиту, вегето-судинна дистонія. Яскравою ознакою прояви неврозу є поява заїкання внаслідок пережитого стресу або розлуки дітей молодшого віку з батьками. Іноді до заїкання призводить прагнення батьків форсувати розумовий і мовленнєвий розвиток дитини.

Діти старшого віку при неврозах нерідко виявляють невластиву підліткам патологічну прихильність до будинку. Нерідко у дітей проявляються неврози змішаного типу. Що може стати причиною дитячого неврозу? У дітей різна «міцність» нервової системи. Це залежить від генетичних факторів, особливостей життєвого досвіду, відносин у родині. Велике значення має загальний стан організму – дитина, яка постійно недосипає або відчуває великі фізичні навантаження, більш схильний до неврозів.

Якщо нервова система перебуває на грані граничного напруження, невроз може спровокувати самий дріб’язковий стрес. Найбільше значення при виникненні та лікуванні неврозів має ситуація в родині і те, наскільки відповідально батьки підходять до виконання своїх обов’язків.

Лікування дитячих неврозів вимагає індивідуального підходу, але в будь-якому випадку дитині потрібно забезпечити постійні позитивні емоції. Ефективні казкотерапія і ігрова терапія. Лікар-психотерапевт може також порадити гомеопатичні препарати або медикаменти, в деяких випадках для лікування неврозу застосовують гіпноз. Досвід моєї багаторічної практики показує, що невроз сам по собі не проходить, він може тільки змінитися і видозмінитися.

Якщо ви помітили у дитини ознаки неврозу, звертайтеся до хорошого психотерапевта. При виборі фахівця, який буде лікувати невроз у дитини, зверніть увагу на те, наскільки легко лікар знаходить з ним контакт. Це – один з найголовніших факторів успіху. І якщо контакт налагоджений, раджу довіритися психотерапевту і виконувати з точністю до дрібниць всі його рекомендації.

Здоров’я дитини у садку і родині

(консультація для батьків)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

Турбота про розвиток та здоров’я дитини починається в сім’ї з прийняття нею здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя – це:
• сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми;
• відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного;
• сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини;
• правильно організована раціональна їжа;
• дотримання вдома режиму дня для дитини;
• негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління;
• достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці;
• утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення;
• розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, на ковзанку, лижні прогулянки, спільне читання, малювання тощо).

Дуже важливо бути доброзичливою та ввічливою людиною, і вчити бути такими своїх дітей.

Залучення сім'ї до життя дошкільного закладу, формування почуття єдності між батьками і педагогами — один з пріоритетних напрямів у роботі педагогічного колективу. Якщо це почуття не сформовано, батьки і педагоги можуть відчути себе не союзниками та однодумцями, а опонентами, які перебувають «по різні боки барикади». Тоді як єдність цінностей та вимог з боку дорослих забезпечує нормальний розвиток дитини і дає змогу педагогам прямо чи опосередковано впливати на сімейне виховання дітей.

Нікого не варто переконувати у тому, що і батьки, і педагоги хочуть бачити дітей здоровими й щасливими. Тому питання взаємозв'язку дошкільного закладу та сім'ї щодо зміцнення здоров'я та забезпечення ефективного фізичного розвитку дитини ніколи не втрачає своєї актуальності, а сьогодні, враховуючи стан здоров'я сучасних дошкільників, набуває ще більшої гостроти.

Щоб зберегти та зміцнити здоров'я дитини, дорослі мають:

створити у дошкільному закладі та сім'ї умови для зміцнення здоров'я і зниження захворюваності дітей;

обладнати зони фізичної активності;

забезпечити раціональний режим дня та повноцінне, збалансоване харчування;

проводити загартовувальні та загальнозміцнювальні процедури (фізичні 11вправи, масаж тощо);

забезпечити кваліфікований медичний нагляд;

формувати навички здорового способу життя, зокрема — власним прикладом.

Зберегти та зміцнити здоров'я дітей можна лише завдяки спільним зусиллям педагогів і батьків. На жаль, батьки часто не мають достатніх знань про те, що саме слід робити, щоб дитина росла здоровою і повноцінно розвивалася. Тому ми допомогаємо вам сформувати певний рівень довіри до працівників дошкільного закладу як до фахівців, що володіють знаннями і вміннями, яких так бракує батькам. Формування довірчих стосунків — складний і тривалий процес, але ми можемо вже константувати факт єдності інтересів та переконань батьків і педагогів, в чому допомогла спеціальна цілеспрямована робота з кожною родиною. При цьому ми враховуємо як характер родини, так і фахові особливості педагогів, які спілкуються з цією родиною.

Основними завданнями, що стоять перед педагогами у роботі з батьками, є:

вивчення родин дітей;

педагогічне просвітництво батьків;

залучення батьків до активної участі в освітньому процесі;

вивчення та поширення найкращого сімейного досвіду з розвитку дошкільників. Надіємося на тісну співпрацю.

Результат фізичного розвитку і зміцнення здоров'я дітей може бути успішним лише за умови, якщо педагоги і батьки стануть рівноправними партнерами, адже вони виховують тих самих дітей. У основі цього союзу має бути:

єдність прагнень та інтересів, поглядів на освітній процес;

вироблення спільних цілей та завдань;

спільний пошук шляхів досягнення очікуваних результатів.

Сьогодні хочемо ознайомити вас із запланованими заходами з отримання та надання інформації, необхідної для батьків:

Вивчення стану здоров'я дітей разом зі спеціалістами дільничної лікарні та батьками відповідно до розроблених критеріїв.

Ознайомлення батьків зі змістом та формами фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільному закладі (інформаційний стенд).

Консультативна, санітарно-просвітницька та медико-педагогічна допомога сім'ям відповідно до запитів батьків.

Заходи з отримання та надання інформації, необхідної для педагогів:

Анкетування батьків для вивчення їхніх уявлень про фізичне виховання та розвиток дітей.

Організація консультативного пункту для батьків у дошкільному закладі для профілактики та корекції ранніх відхилень у стані здоров'я дитини.

Проведення індивідуальних консультацій з батьками, аналізу рухової активності дитини, ступеня розвитку її фізичних якостей та рухового досвіду. Виявлення причин негативних тенденцій та спільний; пошук шляхів їх подолання.

Допомога батькам у поповненні сімейної бібліотеки (медико-психологічна література, періодична педагогічна преса) з метою поширення інноваційних підходів до виховання дітей.

Використання комп'ютерних програм не кшталт «Енциклопедія здоров'я дитини» для задоволення потреб батьків та педагогів в інформації з питань організації фізичного виховання.

Тому надіємося на тісну нашу співпрацю!

Анкета для вихователів

Якими методами можна переконати батьків активно брати участь у фізкультурних заходах дошкільного закладу?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як привернути увагу батьків до важливості таких проблем, як:

- раціональний одяг для дитини;

__________________________________________________________________

- умови для рухової діяльності у сім'ї;

__________________________________________________________________

- організація загартовування;

__________________________________________________________________

- сімейні походи на природу у вихідні дні?

__________________________________________________________________

3. Які матеріали з фізкультурно-оздоровчої роботи найдоцільніше помістити до «Батьківських куточків» і як їх оформити, щоб було яскраво, зрозуміло та без великих затрат праці?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Рекомендаціям якого фахівця батьки будуть віддавати перевагу в фізичному вихованні у сім'ї?

____________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Які Ви знаєте новітні технології з фізичного виховання дітей, що можуть зацікавити батьків?

____________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________

Золоті правила виховання дитини в сім’ї

(консультація для батьків)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.

2. Під час їжі.

3.Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще про¬бачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та інди-відуальні особливості дитини. Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних по¬карань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.

Ні — виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вия¬ви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.

2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

3.Не карайте малюка фізично.

4.Не кричіть, не звинувачуйтедитину у вчиненому. Це не допоможе.

5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Щоб дитина хотіла і вміла вчитися

(консультація для батьків)

Підготувала заступник директора

з дошкільної освіти Мельничук І.М.

Діти – це продовження нас самих. Природно, кожен батько хоче, щоб у його дитини було все найкраще. Проте бувають ситуації, коли ще зовсім маленька дитина йде наперекір своїм батькам. Наша порада, вам, як майбутнім батькам: не варто відразу впадати в паніку і насильно примушувати дитину вчитися. Потрібно викликати інтерес до навчання, а не просто вимагати. Сьогодні, ми з вами поговоримо про те, як зробити так, щоб дитина хотіла і вміла вчитись

Прості правила як навчити дитину вчитися

Щоб навчити дитину добре вчиться і легко це робити, необхідно дотримуватися певних правил:

Проаналізуйте всі здібності своєї дитини з раннього дитинства. Адже кожна людина неповторна та індивідуальна. Саме з дитинства формуються пріоритети і таланти. Завдання батьків на цьому етапі розпізнати таланти свого чада і спрямувати його розвиток у потрібному напрямі. Для цих цілей можна виміряти IQ дитини. Також можна використовувати й інші тести, які дозволять визначити здібності вашого чада. Адже майбутнього футболіста не змусиш грати на фортепіано, а письменника грати в хокей. Саме від того, наскільки правильно ви визначите здібності своєї дитини і залежать його майбутні успіхи у навчанні.
Не варто впадати в крайнощі. У будь-якому випадку повністю володіти ситуацією не вдасться. Але при цьому не варто давати дитині повну свободу. Ні в якому разі не пускайте навчальний процес на самоплив. Батькам варто не лінується і по можливості допомагати своїй дитині справлятися з домашньої працюй, розмовляючи і обговорюючи завдання. Навіть якщо ви дуже сильно втомилися після роботи, знайдіть трохи часу і для свого чада. Так ви покажіть йому свою турботу і любов. У результаті дитини може зацікавити навчання. Адже йому захочеться, щоб батьки пишалися.
Дуже важливо формувати у дитини пізнавальний інтерес до всього, що його оточує. З самого раннього дитинства дитина задає дуже багато питань. Саме в цей період він починає дивитися на світ очима своїх батьків. Проте з часом увагу дорослих переключається на аналіз відміток у щоденнику дитини. Однак навіть у цей момент батьки повинні заохочувати своє чадо, вірити в нього і хвалити. Це також стимулює дітей до навчання.
Дорослі можуть навчати своїх дітей на власному прикладі. Батьки повинні постійно цікавитися тим, що відбувається в світі, читати газети і книги, дивитися новини та інше. Якщо батько вечори просиджує за комп’ютером, граючи при цьому в різні ігри, а мама постійно дивиться по телевізору різноманітні шоу, то дитину буде сприймати домашнє завдання, як справжнє покарання. З раннього дитинства прищеплюйте дітям любов до читання. Запам’ятайте, діти – це ваше відображення.